Загальні стратегії, що пропагують позитивну поведінку та подолання труднощів і проблем у поведінці.

 • По можливості, ігноруйте негативну поведінку ди­тини та концентруйте увагу на позитивних рисах. Діти потребують уваги. Визначаючи позитивні риси в дітях, Ви мотивуєте їх поводити себе так якомога частіше.

• Мотивуйте позитивну поведінку нагородами. Це мо­жуть бути лише Ваша увага або доброзичливі слова.

• Критикуйте поведінку, а не людину. Наприклад: "Би­тися не можна, тому що...", а не "ти поганий, тому що вступаєш у бійки".

• Створюйте можливості для навчання. Наприклад; "Ти розбив чашку. Будь-ласка, не неси наступного разу стільки чашок, адже ти бачиш, що їх легко розбити".

Спонукайте дитину зрозуміти, що вона може помиля­тися, і це не становить загрози для Ваших стосунків із нею, вони не припиняться з причин того, що сталося.

• Будьте твердими. Діти потребують почуватися в безпеці; частково ця безпека створюється знанням "правил".

• Запобігайте конфліктної ситуації ще до того, як вона загострилася. Краще запобігти конфлікту, аніж вирішувати його.

• Чітко наголошуйте, чого Ви очікуєте від поведінки дитини та що станеться, якщо вона щось зробить не так.

Не думайте, що діти уявляють, чого Ви хочете від них, а відтак чітко пояснюйте, "що саме" ви хочете, щоб вони зробили. Наприклад, не кажіть "не робіть безлад", а поясніть, що саме з того, що вони виконують, Ви називаєте безладом.

• Використовуйте позитивне мовлення. Наприклад: замість "Не став туди чашку" скажіть "Постав чашку на стіл, а не на тумбочку". Таке спілкування дозволяє дитині взаємодіяти у позитивному середовищі, що підвищує її самооцінку.

• Будьте справедливими і надавайте дітям можли­вість розповідати свої історії. Діти часто відчувають себе жертвами і безсилими, вони повинні впевнитися в мож­ливості стосунків із людьми, які їх не експлуатують.

• Вмотивовуйте позитивну поведінку дітей позитив­ними словами. Помічайте речі, які діти виконують добре. Позитивна реакція на сильні сторони дитини підвищує її самооцінку.

• Дозволяйте дитині брати на себе відповідальність за благополуччя інших. Це підвищує значимість досягнень дитини та ЇЇ самооцінку.

• Підвищуйте почуття самоконтролю у дитини. Робіть це через надання їй можливості вибирати та приймати рішення, хоча не завжди доречно залишати за дитиною останнє слово. Це підвищує почуття дитини про відпо­відальність за своє життя та зменшує почуття безпомічності та вразливості. У такий спосіб дитина зрозуміє, що вона може отримати те, що потрібно, без "загравань".

• Слухайте дитину та співчувайте її почуттям / дум­кам, які дитина висловлює (або які, на Вашу думку, вона переживає), навіть якщо Ви не згодні з ними. Це дозволяє дитині зрозуміти, що Ви цікавитеся її життям, що Ви справедливі, що їй не потрібно "загравати", щоб бути почутою або отримати те, чого вона прагне.

• Приблизьте дитину до себе, виведіть її з небезпечної ситуації. Хоча відсторонення від дитини на певний час може мати позитивний вплив, однією з проблем використання цього методу є те, що ним можна збільшити відчуття ізольованості та відторгнення дитини. Краще приблизити дитину до себе, аніж відштовхнути її, виводячи з небезпечної ситуації. Наприклад, якщо виникла бійка, краще запропонувати дитині піти разом з Вами, аніж від­силати її за чимось.

• Не перебільшуйте з покараннями. Запитайте себе (тільки чесно!), якби Ви були дитиною, чи здалося б Вам таке покарання справедливим?

• Виходьте із складних ситуацій за допомогою гумору.

Проте жарти не повинні доходити до висміювання або приниження дитини.

• Вибачайтеся. Якщо Ви помилилися, якщо це доречно, то поясніть, чому Ви повелися саме так. Це показує дитині, що помилятися - це нормально, але також і те, що на помилках потрібно вчитися. Така поведінка сприятиме встановленню довіри і поваги.

• ПАМ'ЯТАЙТЕ! Ви — доросла людина! Не втрачайте терпіння!