Коротка пам’ятка для вчителів, які працюють із дітьми під час війни.9 правилПопри жахливу війну в Україні, багато вчителів і далі проводять неформальні заняття та уроки, щоби відволікти дітей. Школи поволі повертаються до дистанційного навчання.“Саме зараз наше завдання – допомогти дітям повернути, створити хоч невеликий простір безпеки. Багато хто з них досі перебувають у стані шоку. Ми не можемо припустити, що стане тригером для травматичних реакцій, тому наші уважність, емпатійність, почуття такту та відчуття опори дуже важливі”, – каже Світлана Ройз.ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ 
Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. 
Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.
Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”. 
Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.
Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом. 
Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.
Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води.
Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.
Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне. 
До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.
Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. 
Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.
Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.
Уявіть, що ви працюєте з дитиною з Харкова, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для неї зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.
Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні.
Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”.
Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”. 
Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це.
Коротка пам’ятка для вчителів, які працюють із дітьми під час війни.9 правилТурбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом. Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води.Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне. До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.Уявіть, що ви працюєте з дитиною з Харкова, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для неї зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні.Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”.Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”. Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це.П’ЯТЬ УМОВ АДАПТАЦІЇ ПЕРШОКЛАСНИКІВ У ПЕРШИЙ МІСЯЦЬ НАВЧАННЯ:
1. Знайомство зі школою та класом.
2. Легкий портфель, без важкого приладдя і книжок.
3. Вивчення безпечної дороги від дому до школи.
4 . Опанування і прийняття правил класу.
5. Напрацювання алгоритмів повсякденного життя у школі.
Протягом вересня проведено чотири тематичні тижні.
Тема першого тижня: «Я – ШКОЛЯР»
Вчителі створювали умови для цікавого й радісного навчання; організовували знайомство учнів з однокласниками та вчителями; навчали активного слухання в умовах усного спілкування; взаємодії в парах та групах; сприяли усвідомленню правил безпечної поведінки дорогою до школи й у школі; допомагали дітям ідентифікувати себе як учнів та мотивували їх до навчання
На кінець тижня:
– учні знають: що означає бути учнем/ученицею школи; чому важливо вчитися; правила поведінки на уроці; правила безпечної поведінки дорогою до школи та додому;
– учні вміють: звертатися до однокласників і вчителя на ім’я; уважно слухати один одного в умовах безпосереднього спілкування; намагаються взаємодіяти в парах і групах для досягнення навчальних цілей; поводитися на уроці згідно з правилами; дотримуватися правил безпечної поведінки дорогою до школи та додому.
Тема другого тижня: «МІЙ/НАШ КЛАС»
Вчителі сприяли творчій атмосфері і готовності учнів до навчання; організовували учнів до ознайомлення із приміщеннями шкільної будівлі та класним середовищем; навчали активного слухання в умовах усного спілкування; мотивували до писемного мовлення як особливої форми спілкування; навчали взаємодії в парах та групах; сприяли усвідомленню правил безпечної поведінки в приміщеннях школи (класна кімната, їдальня, бібліотека тощо); допомагали дітям виявляти активність і відповідальність у процесі творення класної спільноти; закладали основи взаєморозуміння, співпраці, згуртування колективу дітей, батьків і вчителів.
Результатом є те, що учні :
–знають, які приміщення є в шкільній будівлі; які змістові осередки є в класній кімнаті; права і обов’язки в учнів та вчителя; правила безпечної поведінки в класній кімнаті;
–вміють орієнтуватися в шкільній будівлі; озвучувати власні потреби і довільно пересуватися класом; намагаються уважно слухати один одного в умовах безпосереднього спілкування; взаємодіяти в парах і групах для досягнення навчальних цілей; дотримуватися правил безпечної поведінки в приміщеннях школи (класна кімната, їдальня, бібліотека тощо).
Тема третього тижня: «МОЇ ДРУЗІ»
Вчителі: створювали у класі дружнє середовище — простір, де цінують дружбу і друзів; допомогали дітям з’ясувати критерії справжньої дружби,; сприяли формуванню доброзичливого й толерантного ставлення до людей; усвідомленню в дітей цінності дружніх стосунків та їх важливості в житті; формували відповідальне ставлення до тварин.
Як результат:
– учні знають: хто такий друг; правила дружньої поведінки; правила дбайливого ставлення до тварин;
– учні вміють: уживати ввічливі слова; вести діалог, увічливо спілкуватися з однолітками та дорослими; слухати й чути один одного в умовах спілкування; дотримуватися правил дружби та налагоджувати дружні стосунки у класній спільноті, серед однолітків; доглядати домашніх улюбленців.
Тема четвертого тижня: «МОЄ ДОВКІЛЛЯ»
Педагоги: знайомили дитину з поняттям «довкілля»; навчали розрізняти об’єкти природи (жива/нежива) і рукотворні тіла; взаємодії в парах та групах; правил безпечної поведінки в довкіллі; допомогали учням засвоїти норми етичного ставлення до природи.
Результати тижня:
– учні розуміють, що таке довкілля; назви рослин, які ростуть на шкільному подвір’ї; правила поведінки в довкіллі; чому потрібно зберігати довкілля;
– учні вміють: розпізнавати природне і створене людиною довкілля; пояснити важливість довкілля в житті людини; досліджувати предмети за допомогою органів чуттів; працювати в парах і групах; наводити приклади бережливого ставлення до довкілля; дотримуватися правил безпечної праці та поведінки в довкіллі.
Рекомендації педагогам щодо спілкування з дітьми схильними до правопорушень
1. Проявляйте витримку під час спілкування з проблемними дітьми.
2. Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.
3. Намагайтесь переконувати і відкривати “важким” дітям гідні та цікаві життєві перспективи.
4. Постійним повчанням не закріплюйте у дітей, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх вчинків
5. Уникайте надто наполегливо і безцеремонно втягувати таких дітей в суспільні справи колективу учнів.
6. Сприяйте організації педагогами та батьками спільних масових заходів, що з’єднують дітей з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.
7. Втягуйте “важких” дітей в суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості, частково усвідомлене почуття їхньої соціальної неповноцінності.
8. По можливості, з метою перевиховання дітей, які вже зробили помилку в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виказуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення.
9. Виховуйте у таких дітей вміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не уражуючи інтереси однолітків.
Немає коментарів:
Дописати коментар